Журналіські будні нашої секції

        Я відвідую заняття журналістики уже четвертий тиждень і мені це дуже подобається. У нас кожен раз різне заняття. Наприклад, нещодавно робили газету до дня закоханих і вона вийшла дуже гарна. Також ми багато спілкуємося і розмовляємо. А коли уроки проходять у бібліотеці, то багато кого не одженеш  від комп’ютера – всі хочуть зайти в „контакт”. Наші уроки прекрасні.

                                                                                                    Аня Строміленко

Неділя... Стрілка годинника невпинно наближається до 12.30. Я вже поряд з ДЮЦом. Звично кидаю погляд на нашу роботу у вестибюлі (черговий номер „Журналюг”). Знову відсунули кудись у куток! Обережно пересуваю на більш видне місце. Ключі від 306 аудиторії приємно дзеленчать у руці. Голосно лунає музика на другому поверсі – тренується „Росинка”. Відкриваю двері у 306, око вже звикло до домашньої обстановки нашої аудиторії.

Ось по коридору чутно якийсь шум. Крізь відчинені двері бачу, як із-за повороту з’являється галаслива юрба моїх журналістів. Наша аудиторія немов оживає від присутності дітей. Які вони усміхнені та веселі! Дивлюся та оцінюю матеріали дітей, щось допомагаю, виправляю. Ну що сказати? Хто старається, а хто не дуже.

Вирізаємо сердечка, розмальовуємо їх, оформлюємо матеріал – за роботою час проходить непомітно. Після заняття можна і відпочити, ставимо чайник, розливаємо чай, дістаємо щось солоденьке.

Наші  сердечка з наклеєними на них  роботами вже майже підсохли. Найурочистіша частина – зняття старої газети і вивішення нової нашої роботи. Це всього лиш одне заняття, але як багато для нас важить час, проведений у дружньому колі!